Доба сталінського терору та масових репресій – найчорніша сторінка у вітчизняній історії ХХ століття. Тисячі кращих синів та дочок українського народу були безжально знищені, піддані тортурам під час допитів у сфабрикованих справах, вислані до сибірських таборів, мільйони українців замучені Голодоморами. Не дивно, що цей період знайшов широке та всебічне висвітлення в творчості, зокрема – у художній літературі. І саме його описано в проникливому романі Івана Багряного «Сад Гетсиманський». Даний твір є одним з найбільш важливих у доробку цього письменника та громадського діяча, котрий у молоді роки сам став жертвою більшовицької тоталітарної машини і лише чудом вижив та зумів емігрувати на захід. У центрі сюжету – доля простої людини, українця Андрія Чумака. Він, як і тисячі його співвітчизників, потрапив у лещата НКВС та пройшов багато поневірянь і злигоднів. Здавалося б, усе було проти головного героя, та він вистояв і не зламався. Його непохитність розглядається у книзі не лише суто в ключі основної фабули, але й у ключі філософських роздумів про людську долю, боротьбу за власне самоствердження.